Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Графік роботи:

Щоденно: з 9 - до 18 години

Субота, неділя:

з 10 - до 18 години

Понеділок - вихідний день

Остання п'ятниця місяця - санітарний день.

Наші контакти

78200

Івано-Франківська обл.

м.Коломия

бульв. Лесі Українки, 7

тел.(03433) 2-26-55

e-mail: libkolomija@meta.ua

Зустріч-презентація , присвячена 155-річчю видавничої справи в Коломиї.

Kolomiya-1-817x410Коломия -місто, яке займає особливе місце в історії української видавничої справи. Його слава на цьому грунті розпочалася ще задовго до того, як з”явилася перша друкарня. В міській бібліотеці №1 для дорослих відбулася зустріч-презентація , присвячена 155-річчю видавничої справи в Коломиї.

З вступним словом виступила завідувачка бібліотеки Любов Ковтуник. Короткий екскурс в історію видавничої справи в Коломиї зробила бібліотекар Ольга Гнатюк та Світлана Березюк.

“…Переломною подією в історії Коломиї другої половини XIX ст. була поява української видавничої справи. Відтоді місто стає, без перебільшення, своєрідною цитаделлю національного духу. Адже друковане слово, попри всю складність і суперечливість умов його розвитку, відігравало істотну роль у самовизначенні нашої нації, формуванні її політичної культури й духовности.

Джерела коломийського друкарства сягають 1864 р. — часу, коли тут братами Михайлом  і Теодором (Федором) Білоусами вперше у Коломиї в межах теперішніх районних центрів України було започатковано світське українське книгодрукування, а 1865 р. — ґазетярство. Упродовж другої половини XIX—XX ст. тут діяли 32 українські друкарні, які стали солідною базою для українського книговидання (за підрахунками коломиєзнаців — понад 3 тис. найменувань книг і брошур) та періодики (понад 140 найменувань українських періодичних видань). Впродовж лишень 1864-1941 рр., за нашими підрахунками, у Коломиї побачили світ 890 книжок і брошур українською мовою.

Коломия була першим і єдиним до 1882 р. містом у галицькій провінції, а також першим серед сучасних районних центрів України, де вперше вийшов перший український часопис. Впродовж 1905-1917 рр. найбільшу групу з-поміж повітових україномовних видань Галичини становили коломийські часописи.

Від 1864 р. й до початку Першої світової війни (1860-ті—1890-ті рр. називають становленням української видавничої справи в Коломиї) тут працювали друкарні: Михайла Білоуса і Спілки печатня (1864— 1867); друкарня Михайла Білоуса (1867—1913), Яна Брука (Бруха) і спілки (1891—1899), Вільгельма Бравнера (Браунера) (від 1901 р.), А. В. Кисілевського і спілки (1903 — 1914), А.Й. Мізевича друкарня і літоґрафія (1903—1909) і багато інших.

Цікаво, що в списку найпродуктивніших видавців та авторів русько-українських книжок в Австро-Угорщині коломийський першодрукар М. Білоус перебував на піонерських позиціях: так, у 1870—1886 рр. він перший (!), який видав за 16 років аж 156 книжок.

Бачимо, що М. Білоус та його  видавництво посідали чільне місце в поширенні українських  книжок.  До того ж періодичні видання  М. Білоуса користувалися  попитом у межах цілої монархії. Упродовж цілого австрійського періоду і далі (до 1939 року) Коломия вважалася другим після Львова центром за кількістю виданої преси.

Від 1865 р. і до початку Першої світової війни тут побачили світ 29 періодичних видань з чотирма додатками до них. Ось  назви найбільш тиражованих: «Голос Народный» ; «Кропило»; «Русская Рада»  з додатками «Зоря Коломыйска» ; «Наука»  з  додатком «Слово Боже» ; «Фуркало» ; «Юнак» ; «Народна школа»; «Весна»; «Хлібороб», «Коломийське слово»  та багато інших.

Завдяки активній участи в книговиданні й журналістиці не тільки Галичини чи Наддніпрянщини, а й тогочасної Европи, друковані в Коломиї українські книги й періодика стали загальнонаціональними за своїм значенням, таким чином сприяючи перетворенню Галичини на «український П’ємонт» — осередок політичних, культурно- національних ініціатив для всієї України.

І все ж велику кількість коломийських часописів, книжкової продукції забезпечували спеціалізовані видавничі підприємства. Вони були власністю не лише москвофілів, радикалів, жіночих та педагогічних товариств, окремих осіб, але й місцевих поляків і гебреїв. Як свідчать факти, неукраїнські видавництва, побіч культурного взаємовпливу, були чинником потужного впливу на масову свідомість коломийців. Чужинецькі видання визначали їхню національну ідентифікацію й національні почуття. Однак у масі своїй ці друки не становили серйозної загрози процесам відродження української нації.

Крім українських коломийських часописів, тут видавали ще й ґазети польською, гебрейською і церковнослов’янсько-російською мовами. З них відомі такі: польські — «Jutrzenka» (1870-?), «Gayvtfl Pszcelnica» (1874), «Gazeta Nauczycielska» (1883 1893), «Glo( Nauczycielski» (1884—1889), «Gazeta Podkarpacka» (1885), «Kurjif Kolomyjski» (1885—1886, 1909—1914), «Pomoc Wlasna» (1886—

«O wlasnych silach» (1888—1891), «Gazeta Koiomyjska» (1892—1914), «Ci l< m Pokutski»; гебрейські (подано в німецькій і польській транскрипціях)

— «Jüdische Presse» (1880), «Israel» (1880-ті), «Neue Jüdische Presse»I (1880-ті), «Der Volkfreund» (1891 — 1892), «Österreichische Wochnenschrift» (1890-ті?), «Zydowska polityka ludowa» (1906—1907); I російські — «Старообрядець» (1878—1886) і «Древняя Русь» (1892), 1

Атмосферу австрійської Коломиї чудово передають давні поштові картки з краєвидами міста, які починаючи з кінця 1890-х рр,  і аж до кінця Першої світової війни включно, великим накладом  друкували як у місцевих, так і в іногородніх та навіть закордонних  видавництвах.

У ґазеті «Руська Рада» (№№ 9 і 17 за 1902 р.) було оголошено про випуск трьох серій поштівок з портретами, як зазначає ґазета,  «угодників, заслужених мужів, письменників». Ці серії налічують понад  півсотні карток, на яких зображені портрети київських і галицьких  князів, українських гетьманів, церковних діячів і письменників. Поштові листівки, видані Михайлом Білоусом, є нині великою рідкістю.  Значний внесок у справу видання українських поштових листівок  зробив видавець Яків Оренштайн. Особливе місце серед них належить  серіям листівок з української тематики. Сьогодні відомі 13 серій на літературно-історичну тематику.

Гордістю української філокартії є три серії листівок з ілюстраціями до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки», видані Я. Оренштайном. На  листівках були репродуковані малюнки Опанаса Сластьона до книжки «Гайдамаки», виданої в Петербурзі 1886 р. Під кожним малюнком на листівках надруковано відповідні рядки з тексту «Гайдамаків».

Відомо, що в цей же період Я. Оренштайн видав 50 чорно- білих та 50 кольорових листівок з руськими (українськими. — І.М.) типами та краєвидами гір, а були ще поштові картки з куточками нашого міста, з визначними подіями, які відбувалися в Коломиї.

На коломийських поштівках скрупульозно задокументоване багатолике обличчя міста: його майдани, вулиці й визначні споруди та пам’ятники, багато з яких невпізнанно змінилися, а деякі й не вціліли.

 

 

На 1914 р. Коломия вирізнялася з-поміж інших міст краю як центр культури й літератури, і як місто з високим рівнем національно- політичного поступу. Важливою складовою цих процесів була видавнича справа. Загальновідомо, що події війни, евакуація частини коломийської інтелігенції вглиб імперії, а також три російські окупації дестабілізували український друкарський і видавничий процес у Коломиї.

Все ж таки, в роки російської окупації було видруковано кілька книжок. Так, в 1915 р. в друкарні В. Бравнера надруковано окремим виданням поему Т. Шевченка «Гайдамаки», а також книжку В. Саводника «Краткій курс истории русской словестности» (рік видання невідомий) — видавцем Яковом Оренштайном.

В листопаді 1916 р., в середовищі коломийських гімназистів, видавалася рукописна Газета «Перла». Вона, як зазначалось у вступній статті, «має на ціли якнайдокладніше інформувати читачів о воєнній ситуації на всіх фронтах…». Більшість матеріалів видання була просякнута гумором, іронією над воєнними подіями і побутом.

Внаслідок постійних змін влади роки війни стали роками певного застою в коломийському друкарстві. Не були тут винятком і видавництва коломийських чужинців — поляків і гебреїв. Свідчення тому ~ історія з видавництвом «Галицька накладня» Якова Оренштайна, яке в часи російської інвазії зазнало суттєвих матеріальних втрат.

Початок війни перервав продуктивну діяльність Якова Оренштайна як видавця української книжки. Однак національно- культурні проблеми не перестають хвилювати підприємця. Навпаки, саме під час війни вони набувають для нього особливої гостроти.

На знак протесту проти несправедливої політики тимчасово влади 12 липня 1917 р. Оренштайн, «власник накладової книгарні і типоґрафії», у листі до Тимчасової російської управи в Петрограда повідомив, що «дня 24 лютого 1917 [р.] вніс я просьби до  Міністра Внутрішніх справ, через американського посла, в котрих я доніс про шкоди і знищення, які

заподіяла мені російська армія і російська управа і просив о розслідженє. Все майно Якова Оренштайна було розграбоване російською армією.

Однак, незважаючи на такі несприятливі умови, необхідно наголосити, що воєнні події, матеріальні втрати не пригасили відданости Я. Оренштайна справі розвитку української культури, та ідеї українського національного відродження.

Однак в радянський час усі ці набутки було втрачено, в Коломиї діяла одна друкарня і виходила єдина газета «Червоний прапор». На друковане слово було встановлено сувору ідеологічну цензуру. Але давні видавничі традиції Коломиї не вдалося цілком знищити. Не маючи змоги відкрито випускати газети й книги, політичні противники існуючого тоді ладу взялися за самвидав. Починаючи з 1984 року у Коломиї з’явилися шість випусків підпільного історико-літературного альманаху «Карби гір» та два номери журналу «Досвітні вогні».

А з політичним потеплінням на початку 1988 року з’явився часопис «Агро» – перша в Україні демократична газета доби соціалізму. Саме від неї бере початок видавнича справа нової доби у Коломиї, яка продовжилась після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.

Після виборів 1990 року в Україні, особливо на її заході, до влади прийшли демократичні сили. Тоді ж розпочалася боротьба за пресу, тобто за єдину офіційну газету «Червоний прапор». Рішенням правлячих сил було заснувати і розпочати видання міської газети, оголосивши конкурс на її назву. Нову газету Коломийської міської ради народних депутатів назвали «Вісник Коломиї», вона виходила під гаслом «За честь, за славу, за народ!». Також у 1990 році розпочався  злет книговидавничої справи в Коломиї. Видавництвам «Світ», , «Вік», книговидавнича діяльність газет та журналів сприяли утвердженню ідей демократії та свободи слова.

У 1991 році  зросла кількість новітніх періодичних видань у Коломиї.  По чотири рази на тиждень виходили «Вісник Коломиї» та «Червоний прапор», тричі –  «Вільний голос», раз на тиждень на восьми сторінках виходила «Агро». По разові на тиждень «Робітниче слово», щомісяця – «На переломі». Одне з найпотужніших на Івано-Франківщині поліграфічних підприємств ВАТ «Друкарня ім. Шухевича» – стала базою для книговидання не лише на регіональному рівні, а й загальноукраїнському. Коломия посідає помітне місце у новітній видавничій справі…”

54519650_775050236211183_1952780084548993024_n

 

На зустріч були запрошені : Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Михайло Андрусяк. Відомий український літературознавець, поет, перекладач, публіцист, член Національної спілки письменників України, кандидат філологічних наук Микола Васильчук.Голова Коломийського міськрайонного товариства “Просвіта” ім. Т.Шевченка,кандидат історичних наук, заслужений працівник освіти України Василь Глаголюк.. Неперевершений коломийкар,заслужений артист України, керівник редакційно-видавничого комітету “Енциклопедія Коломийщини” Микола Савчук. Автор багатьох краєзнавчих розвідок, член Національної спілки журналістів, публіцист, краєзнавець ВасильНагірний.Директор Коломийської друкарні ім. Шухевича Петро Крив’юк, книголюб для якого видавнича справа є важливою у житті. Заслужений працівник освіти, краєзнавець, засновник та упорядник серії “Українське мистецтво у старій листівці”, ініціатор відкриття пам’ятника книзі Валерій Ковтун. Начальник управління культури Коломийської міської ради , заслужений працівник культури України Уляна Мандрусяк.

54433203_775053276210879_8506084426516529152_n 54278776_775050676211139_3828806968919719936_n 54377087_775051436211063_3810300826719617024_n 54516398_775051049544435_7951374062909915136_n 54523167_775050482877825_4907589869049479168_n 54730765_775051219544418_1154193403336982528_n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студенти економіко-правового коледжу, з розповідей виступаючих дізналися про цікаві факти видавничої справи в нашому місті ,а також мали можливість переглянути матеріали про видавців та видавництва, які були представлені на книжковій виставці. Присутні на зустрічі переглянули мультимедійну презентацію листівок про давню Коломию.

54436396_775049952877878_3656802642635522048_n

54519426_775049376211269_1779118901615919104_n

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *