Графік роботи:

Щоденно: з 9 - до 18 години

Субота, неділя:

з 10 - до 18 години

Понеділок - вихідний день

Остання п'ятниця місяця - санітарний день.

Наші контакти

78200

Івано-Франківська обл.

м.Коломия

бульв. Лесі Українки, 7

тел.(03433) 2-26-55

e-mail: libkolomija@meta.ua

Золотий вік фонтанів. Історія коломийських водограїв.

fontan_den3

Нині не всім відомо, що єдиний у місті гідроархітектурний ансамбль, побіч універмагу, створено на початку 1970-х. Зрештою, досить побіжного погляду, щоб одразу “прочитати” стиль, який базується на концепції безликості. Він, на жаль, досі залишається благенькою копією аналогічних пам’яток минулого.

Що є ознакою справжнього міста? Це, безперечно, його адміністративний статус. У кожному значимішому місті існують мікрорайони, розбиті на широкі, заповнені автотранспортом вулиці, од яких хочеться втекти в парки і сквери, де створено умови для т. зв. культурного відпочинку. А що ж то за свято душі й тіла, коли зелена оаза не вдекорована фонтаном? Ще середнє покоління городян добре пам’ятає, що після Другої світової в різних районах Коломиї діяло чотири фонтани, які влітку вивергали каскади водних струменів на радість і втіху дорослих та дітей.

Трикутної форми площа середмістя однією з перших удостоїлася честі, аби на ній спроектували водограй. Отож, у 1950-х на місці недавнього меморіального комплексу радянським військовим, біля підніжжя пам’ятника “вождю світового пролетаріату”, комунальні служби округлили неглибокий котлован. Тут ще з польських часів зосталася вирва – слід від металевих цистерн з пальним, з яких заправляли таксомотори й автобуси. Фонтан оздобили крихтою з червоного граніту, посередині його красувалася фігурна групка безжурних дітлахів – два хлопчики й дівчинка. Композиція відтворювала юних рибалок, що спіймали велику рибину, з пащі якої злітали водяні цівки. А по краях такі ж дивні риби викидали на них веселковий плюскіт, що викликало в перехожих масу захоплення, навіть гордості за своє місто. Задивився на цю ідилію – і здавалося, десь одразу зникали житейські клопоти.

Другим за величчю, оригінальністю композиції був прямокутної форми водограй у сквері навпроти поштамту і дев’ятої школи, виготовлений за сюжетом народної казки про двох упертих цапків, які зійшлися в герці на вузькій кладці. За ними з чотирьох кутів спостерігали кумедні жабки. Його було споруджено на місці колишньої пивниці, над якою здіймалася продуктова крамниця Робака і Пасакаса. Однак та будівля була знесена війною, залишився тільки небезпечний підвал, чи пивниця, яку, власне, тодішні зодчі використали якомога раціональніше. Дно басейну і його периметр встелили відшліфованим червоним камінням однакової конфігурації та площини.

1

Економлячи кошти на дорогому бетонно-шлаковому матеріалі, виконроби комбінату комунального підприємства обмежилися плитами зі старих юдейсько-польських цвинтарів. Фігури тварин виготовляли у майстернях того ж комбінату комунальних підприємств за допомогою місцевих скульпторів братів Ясінчуків. Спекотними днями волога і сонце утворювали райдугу, а під нею призначали побачення закохані чи пенсіонери проводили шахово-шашечні баталії.

 

Третій водний комплекс струменів у подвір’ї недобудованого ще з австрійських часів Народного дому, де на початку 1950-х почалося інтенсивне впорядкування території. Дещо шаблонно вирішена композиція в оточенні чотирьох скульптур, виконаних у соцреалістичному дусі, не стала завадою для тих, хто прагнув умиротворення, спокою, усамітнення. Це була одна з тих затишних місцин, де гітарні переливи частенько перегукувалися з солов’їними.
2

Четверта й остання споруда з родини водограєвих стала окрасою Привокзальної площі. Автором і проектувальником усіх наших фонтанів був Іван Боднарук – головний архітектор повоєнної Коломиї.

Перед нинішнім писанковим готелем і музеєм – залишки недавнього фонтану, подарованого місту головою ОДА з нагоди X Гуцульського фестивалю. Вони не свідчать про давню славу нашої покутської столиці. Потрощений вандалами, фонтан радше нагадує про бездуховність одних і байдужість та безгосподарність інших, чого не спостерігалося навіть у найтяжчі відбудовні роки.

Ще донедавна на задвірках комбінату комунальних підприємств, серед кам’яного згромадження політичних лідерів країни-комунії, які ніби зібралися на свою останню партнараду, валялося те, що називали раніше коломийським фонтаном…

 За матеріалами книги Василя Нагірного “Недавні історії давнього міста”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *