This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Графік роботи:

Щоденно: з 9 - до 18 години

Субота, неділя:

з 10 - до 18 години

Понеділок - вихідний день

Остання п'ятниця місяця - санітарний день.

Наші контакти

78200

Івано-Франківська обл.

м.Коломия

бульв. Лесі Українки, 7

тел.(03433) 2-26-55

e-mail: libkolomija@meta.ua

Золотий вік фонтанів. Історія коломийських водограїв.

fontan_den3

Нині не всім відомо, що єдиний у місті гідроархітектурний ансамбль, побіч універмагу, створено на початку 1970-х. Зрештою, досить побіжного погляду, щоб одразу “прочитати” стиль, який базується на концепції безликості. Він, на жаль, досі залишається благенькою копією аналогічних пам’яток минулого.

Що є ознакою справжнього міста? Це, безперечно, його адміністративний статус. У кожному значимішому місті існують мікрорайони, розбиті на широкі, заповнені автотранспортом вулиці, од яких хочеться втекти в парки і сквери, де створено умови для т. зв. культурного відпочинку. А що ж то за свято душі й тіла, коли зелена оаза не вдекорована фонтаном? Ще середнє покоління городян добре пам’ятає, що після Другої світової в різних районах Коломиї діяло чотири фонтани, які влітку вивергали каскади водних струменів на радість і втіху дорослих та дітей.

Трикутної форми площа середмістя однією з перших удостоїлася честі, аби на ній спроектували водограй. Отож, у 1950-х на місці недавнього меморіального комплексу радянським військовим, біля підніжжя пам’ятника “вождю світового пролетаріату”, комунальні служби округлили неглибокий котлован. Тут ще з польських часів зосталася вирва – слід від металевих цистерн з пальним, з яких заправляли таксомотори й автобуси. Фонтан оздобили крихтою з червоного граніту, посередині його красувалася фігурна групка безжурних дітлахів – два хлопчики й дівчинка. Композиція відтворювала юних рибалок, що спіймали велику рибину, з пащі якої злітали водяні цівки. А по краях такі ж дивні риби викидали на них веселковий плюскіт, що викликало в перехожих масу захоплення, навіть гордості за своє місто. Задивився на цю ідилію – і здавалося, десь одразу зникали житейські клопоти.

Другим за величчю, оригінальністю композиції був прямокутної форми водограй у сквері навпроти поштамту і дев’ятої школи, виготовлений за сюжетом народної казки про двох упертих цапків, які зійшлися в герці на вузькій кладці. За ними з чотирьох кутів спостерігали кумедні жабки. Його було споруджено на місці колишньої пивниці, над якою здіймалася продуктова крамниця Робака і Пасакаса. Однак та будівля була знесена війною, залишився тільки небезпечний підвал, чи пивниця, яку, власне, тодішні зодчі використали якомога раціональніше. Дно басейну і його периметр встелили відшліфованим червоним камінням однакової конфігурації та площини.

1

Економлячи кошти на дорогому бетонно-шлаковому матеріалі, виконроби комбінату комунального підприємства обмежилися плитами зі старих юдейсько-польських цвинтарів. Фігури тварин виготовляли у майстернях того ж комбінату комунальних підприємств за допомогою місцевих скульпторів братів Ясінчуків. Спекотними днями волога і сонце утворювали райдугу, а під нею призначали побачення закохані чи пенсіонери проводили шахово-шашечні баталії.

 

Третій водний комплекс струменів у подвір’ї недобудованого ще з австрійських часів Народного дому, де на початку 1950-х почалося інтенсивне впорядкування території. Дещо шаблонно вирішена композиція в оточенні чотирьох скульптур, виконаних у соцреалістичному дусі, не стала завадою для тих, хто прагнув умиротворення, спокою, усамітнення. Це була одна з тих затишних місцин, де гітарні переливи частенько перегукувалися з солов’їними.
2

Четверта й остання споруда з родини водограєвих стала окрасою Привокзальної площі. Автором і проектувальником усіх наших фонтанів був Іван Боднарук – головний архітектор повоєнної Коломиї.

Перед нинішнім писанковим готелем і музеєм – залишки недавнього фонтану, подарованого місту головою ОДА з нагоди X Гуцульського фестивалю. Вони не свідчать про давню славу нашої покутської столиці. Потрощений вандалами, фонтан радше нагадує про бездуховність одних і байдужість та безгосподарність інших, чого не спостерігалося навіть у найтяжчі відбудовні роки.

Ще донедавна на задвірках комбінату комунальних підприємств, серед кам’яного згромадження політичних лідерів країни-комунії, які ніби зібралися на свою останню партнараду, валялося те, що називали раніше коломийським фонтаном…

 За матеріалами книги Василя Нагірного “Недавні історії давнього міста”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *