«Не для слави, але для людей» (віртуальна літературна година до 150-річчя від дня народження Леся Мартовича)

В долю письменницьку вдумайсь Мартовича,

Шляхом життєвим в уяві пройди.

Бідних і гноблених волі виборювач

Правду шукати пішов у світи.

 

Син селянина із маси народної

Мусів трудитись на хліба шматок.

Творчу енергію праці невтомної

Службам віддав до кінця, вдріб”язок.

 

Марно талант не розсіяв, збагативши,

Творчість, культуру народу свого.

«Все для людей, – отак просто зазначивши, –

Творчість життєвого кредо мого!»

(Анеля Ремша)

 

Мартович_Лесь.2Лесь Мартович (Олекса Семенович Мартович ( псевд. Олекса Семенів), український письменник, правник і громадський діяч, доктор права.

 

Народився 12 лютого 1871 р. в с. Торговиця Городенківського повіту  на Станіславщині (нині Івано-Франківщина) у родині сільського писаря. Освіту письменник здобував спочатку в місцевій дворічці, потім перейшов до школи в сусідньому селі.

 

У 1882 р.  батько віддав сина на навчання до Коломийської класичної гімназії. Саме там Лесь познайомився з Василем Стефаником та Іваном Семанюком (Марко Черемшина). Атмосфера у гімназії була напруженою. Чимало паничів сміялися з Леся, адже він, хоч і здібний, проте бідняк. Окрім багатіїв, зневажливо до мужицьких дітей ставилися й самі вчителі. Невдовзі

Л.Мартович очолив таємне зібрання, учасники якого стрічалися за містом, перечитували заборонені твори, виступали з доповідями на суспільні теми, не оминаючи й політичних. Окрім того, гуртківці ходили по селах, читали мужикам газети, збирали народний фольклор.

 

Саме тоді Л.Мартович захопився письменництвом. Перші твори були написані в різних жанрах. Але молодий автор так і не наважився їх опублікувати, лише читав своїм товаришам-сподвижникам. Та зрештою, не без підтримки друзів, Лесь наважився показати свої твори й іншим читачам.  Перше оповідання «Нечитальник» було написане в 1888 р. й опубліковане наступного року в Чернівцях.

 

1890 року, через конфлікт з професорами, Лесь Мартович покинув Коломийську ґімназію і закінчував навчання в Дрогобичі, у ґімназії ім. Франца Йосифа.

 

У 1890 р. був написаний ще один твір, який став справжнім вибухом у літературі. «Лумера» – гостра сатира на попів-москвофілів, що показово опікувалися селянами, а насправді лише дбали про себе й жиріли від неробства.

 

У 1892-му Лесь вступив до Чернівецького університету на юридичне відділення. Та навчання розтягнулося на 17 років. Щоб мати кошти на життя та науку 1895 р. влаштувався помічником адвоката. Працював  в малих містах і селищах Галичини (Снятин, Коломия, Кути, Городок, Щирець).

 

1898 р. Лесь перебрався до Львова й перевівся до Львівського університету. Відтоді розпочався активний період його творчості. Твори Леся Мартовича стали систематично друкувати у львівських газетах і часописах. Закінчивши екстерном навчання в університеті, 1909-го отримав диплом адвоката і відкрив власну невелику адвокатську контору.

 

У 1910 році, після погіршення стану здоров’я і, не маючи можливості виконувати свої професійні обов’язки, припинив адвокатську практику. З 1911 р. жив у селі Зарубани (тепер Яворівський район на Львівщині) у свого товариша І. Кунціва. Свою сім’ю письменник так і не створив.

1914 р. здобув науковий ступінь доктора права Львівського університету.

Однак стан його здоров’я з кожним днем погіршувався. Помер 11 січня 1916 р. у с. Зубейки (Жовківського району Львівської області), похований у сусідньому с. Монастирок. Йому було лише 45 років.

 

Лесь Мартович — автор  27 оповідань, світ побачило 5 збірок письменника.

Він — письменник сучасного йому села, тематично дуже близький до Василя Стефаника та Марка Черемшини. Входив до так званої «Покутської трійці». Герої його творів — селяни з найвіддаленіших сіл Західної України. Лесь Мартович змальовував односельчан, глибоко люблячи їх. Виразна риса його художнього стилю — поєднання трагічного з комічним, гумор, який часом переходить у гостру сатиру. Особливо вдалися Л.Мартовичу образи селян у жартівливій повісті «Забобон» (1911). Писані покутянською говіркою його твори стали дуже близькими для простого народу.

222794-1-1292x840

20210210_171645

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *