This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Графік роботи:

Щоденно: з 9 - до 18 години

Субота, неділя:

з 10 - до 18 години

Понеділок - вихідний день

Остання п'ятниця місяця - санітарний день.

Наші контакти

78200

Івано-Франківська обл.

м.Коломия

бульв. Лесі Українки, 7

тел.(03433) 2-26-55

e-mail: libkolomija@meta.ua

Краєзнавча година “Володимир Шухевич і Гуцульщина”, присвячена 170-річчю від дня народження українського етнографа.

53740596_771853576530849_2055280810507894784_nГуцульщина- неповторний край з мальовничими Карпатами, покритими зеленими лісами, полонинами, легендарними скелями з вічнозеленими смереками і ялицями, оповитими синіми хмарами. З Гуцульщиною повяз’ане ім’я українського педагога, етнографа, публіциста, громадського діяча Володимира Шухевича. В міській бібліотеці №1 для дорослих відбулася краєзнавча година “Володимир Шухевич і Гуцульщина”, присвячена 170-річчю від дня народження українського етнографа. Бібліотекар читального залу Ольга Гнатюк розповіла про життя і творчість невтомного дослідника гуцульського краю.

Великоднє свято озивається до нас давньою родовою пам»яттю, яка не згасає і ніколи не згасне, коли буде бодай кілька носіїв народних традицій, тих, хто вміє писати писанки, ткати, різьбити, вишивати. Вони плекають надбання духу народного і творять ту особливу духовну ауру нації, що вирізняє її з-поміж інших. Маємо із вдячністю згадувати тих самовідданих вчених — етно­графів, фольклористів, антропологів, які присвятили цій справі своє життя. їхня праця — це пос’лання у вічність, літопис родової пам’я­ті, до якого линутимуть прийдешні покоління, аби пізнати себе.

До плеяди тих видатних учених, які багато зробили для вивчен­ня духовної і матеріальної культури рідного народу, належить невтомний дослідник гуцульського краю Володимир Шухевич. Він залишив нам унікальне п’ятитомове енциклопедичне видання “Гуцульщина” і вже тим обезсмертив своє ім’я. За подвижницьку етнографічну діяльність його було обрано дійсним членом НТШ, членом Австрійського товариства народознавців, членом Етногра­фічного товариства Чехословаччини, ним захоплювалися сучасники.

54364801_771852309864309_3714422171532001280_n

Сучасні дослідники, такі як, скажімо, Петро Арсенич, також відзначають, що й досі ця праця Володимира Шухевича є єдиною і найповнішою в царині гуцулознавства. Зазначимо, що в універси­тетському курсі фольклору та етнографії, який вивчали на філоло­гічному факультеті, ім’я Володимира Шухевича згадувалося лише побіжно. Воно й не дивно. Володимир Шухевич був дідом Романа Шухевича, що увійшов в історію України як головний командир УПА — генерал Тарас Чупринка й усім своїм життям підтвердив девіз: “Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї”.

На щастя, історія все розставила на свої місця. Незалежна Ук­раїна реабілітувала свого героя-захисника Романа Шухевича і вша­новує його пам’ять. Наукову працю Володимира Шухевича пере­видано до 150-річного ювілею вченого, а його ім’я повертається на гідне місце в історії української науки і культури.

Народився Володимир Шухевич 15 березня 1849 року. Дитячі роки проминули в селі Тишківцях Городенківецького повіту на Прикарпатті. Батько Осип, як і дід, був свяще­ником, належав до передових людей свого часу, був добрим про­повідником і письменником. Переклав українською мовою твори Верґілія. Збірку творів “Переводи і наслідування” із передмовою Івана Франка 1883 року видасть його син Володимир. У родині панував національний дух, плекалася любов до рідної мови.

Розпочав своє навчання Володимир у Коломийській гімназії.

Пізніше навчався у Станіславській, а з 1865 року — в Чернівецькій гімназіях. Через суперечки з учителями- консерваторами довелося перейти до академічної гімназії Львова. Але й тут, через непокірний характер, хлопця забрали з восьмого класу до війська. Служив три роки у Будапешті, Відні й Львові.

Здавши випускні іспити у Будапешті, Володимир записався на філософський факультет у Відні. Слухав лекції з фізики, математики й української словесності. Закінчив навчання 1877 року у Львові. 1890 року Шухевича номіновано професором реальної школи у Львові. Тут він викладає зоологію, ботаніку, мінералогію, геологію, фізику та математику. З головою поринає у громадську роботу, бере участь у всіх товариствах, де пульсувала українська думка.

Добре розуміючи потребу видання для дітей часопису рідною мовою, аби протидіяти спольщенню українців, маючи сам п’ятеро дітей, він зорганізував 1890 року видання першої в Галичині україн­ської дитячої ілюстрованої газети — двотижневика “Дзвінок”. Став його першим редактором, а до співпраці залучив усіх відомих пись­менників: Бориса Грінченка, Ганну Барвінок, Олену Пчілку, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Леоніда Глібова, також і Івана Франка. 1891 року в цьому журналі вперше вийшов друком “Лис Микита” Івана Франка.

Програмним заспівом “Дзвінка” став вірш письменника з Гали­чини Володимира Масляка, надрукований у першому номері:

Учися, дитино, бо вчитися треба!

Учися, голубко, най розум не спить,

Най серце, і воля, і дух росте в силу!

Для життя, для світа треба ся учить!

Цей вірш упродовж кількох десятиліть входив до букваря, за яким навчалися діти Галичини і Буковини.

У листі до Бориса Грінченка 1890 року Шухевич пише: «”Дзвінок – се моє дитя, котре я вигрівав довго, поки воно світ побачило. Вже років 4 назад хотів я пустити його в світ, та годі було». Він у численних листах до діячів культури просить сприяти передплаті часопису, не тільки в родинах українських, а й по читальнях, шко­лах та інших товариствах. Висилав “Дзвінок” і на наддніпрянську Україну, але царська цензура не пропустила. На сторінках часопи­су Шухевич друкував і свої твори на природничу, історичну тема­тику, а також етнографічні матеріали, народні пісні, гаївки, опо­відки.

На педагогічній ниві вчений має ще один важливий доробок — упродовж 10 років він був редактором журналу “Учитель”, що виходив у Львові починаючи з 1889 року. Цікава і повчальна думка висловлена Володимиром Шухевичем у редакційній статті першого номера за 1893 рік:

Який учитель — такі діти,

Які діти — такий народ!

“Виходячи з міркувань, що просвіта і виховання дітей, це най­важливіша підойма народу, приступаємо до видання річника “Учи­тель”, щоб дати учительству спроможність далі набувати знань, а тим самим виховати відповідно дітей, щоб з них вийшов міцний силою і духом народ”.

У своїй багатогранній діяльності Володимир Шухевич приділяв багато уваги організації виставок, музеїв, а також дослідженням на ниві етнографії, якій він присвятив майже 30 літ. Розпочавши дослідницьку роботу у 1874 році, він регулярно вирушав зі Львова на Гуцульщину, незважаючи (як сам говорив) “на трудності в зборі матеріалів через відсутність доброї комунікації і віддаленість сіл”. Для музею НТШ він зібрав 6 тисяч 768 етнографічних експонатів з Галичини та 2320 експонатів із наддніпрянської України.

Він збирав гуцульський одяг, писанки, музичні інструменти, різьблення, гончарні вироби і дбав, щоби вони демонструвалися на численних виставках. Але найвагомішим результатом його ба­гаторічних досліджень була вже згадана п’ятитомова монографія “Гуцульщина”, у якій він детально описав матеріальну і духовну культуру галицьких гуцулів.

Етнографічна та суспільна діяльність цієї видатної людини були тісно пов’язані з нашим містом, Коломиєю. Тут він часто бував, організовував виставки та зустрічі. Брав активну участь у організації у відомій виставці домашнього промислу, яка проходила у Коломиї в 1912 році, на якій експонувався спеціальний відділ професора Шухевича з 30 предметів. Організував та створив у Коломиї відому на весь світ гуцульську промислову спілку.

1914 року вибухнула Перша світова війна. Львів окупували російські війська, заборонено все українське. Почалися арешти. Вже заарештовано митрополита Андрея Шептицького, отця докто­ра Боцяна, інших знайомих Шухевича. Царська охранка шукає Шухевича, але дружина Терміна зуміла вчасно сховати його. Од­наче страхіття війни, переживання і застуда спричинилися до тра­гічного кінця — 10 квітня 1915 року Володимир Шухевич помер.

В одному із некрологів говорилося: “…Минувся нам чоловік щи­рого, гарячого серця, сильного чистого характеру, залізної волі й енергії, а передовсім чоловік діла, яких дуже небагато між нами, який свій активний патріотизм маніфестував не фразами, а цілим рядом довершених діл в хосен рідного народу”.

1999 року, до 150-річчя від дня народження вченого, професора Володимира. Шухевича було перевидано три частини книги ‘Ту- цульщина”, вийшла книжка про життя і культурно-громадську та етнографічну діяльність Володимира Шухевича, написана дослід­ником його творчості науковцем Петром Арсеничем.

Радіймо — ім’я визначного українського етнографа професора Володимира Шухевича повертається із забуття!..

Студенти мали можливість переглянути відеофільм “Гуцули : інші люди”, який розповідає про гуцулів, їхнє життя, вірування та традиції.

Бібліотекар Світлана Березюк ознайомила присутніх з унікальним п’ятитомним енциклопедичним виданням “Гуцульщина”. shuhevych-1

6de730398497e28c092574d6c48f8537

 

Монографію “Гуцулыцина” Володимир Шухевич видав накладом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, першу частину — 1899 року, другу — 1901-го, третю — 1902-го, четверту — 1904-го і п’яту — 1908 року.

Ця праця принесла авторові заслужену славу, мала великий успіх у тогочасному науковому світі і серед широкої громадськості, особливо на Гуцульщині. Позитивно оцінюючи цей п’ятитомник, відомий етнограф й антрополог Федір Вовк писав Шухевичу: “Праця Ваша — результат довголітніх студій, безперечно найкраща із наукового і артистичного погляду із усього, що було досі надруковано про Гуцулів… Ми можемо тепер бути спокійними, що усе-таки маємо докладну монографію хоч однієї з наших земель…”

“Гуцулыцина” В. Шухевича ше за життя автора була високо оцінена його сучасниками. Іван Франко у статті “Огляд праць над етнографією Г аличини в XIX ст.” позитивно оцінив його етнографічну діяльність. Згодом (1902) І. Франко написав німеьцкою мовою розгорнуту рецензію на всі три томи “Гуцульщини”. Він знайомить читачів зі змістом рецензованих томів, коротко розповідає про заняття, звичаї і побут гуцулів, вказує на те, в чому полягає відмінність гуцулів від бойків. І. Франко звертає увагу й на ті факти з життя гуцулів, що випали з поля зору Шухевича. Він розповідає про давній спосіб полювання на ведмедів за допомогою пастки з двох колод (прислуп). У Карпатах дуже часто так називали гори, поля і зустрічаються навіть прізвища. Вони, на думку Франка, залишилися як згадка про полювання. Попри ці та ряд інших дрібних зауважень, Франко , як добрий знавець культури та побуту гуцулів, в цілсгму да позитивну оцінку праці Шухевича.

І через сто років “Гуцулыцина” Шухевича є неперевершеною дослідницькою працею. Вона зазнала понад півстолітіх пересліду­вань радянським режимом — попала в немилість через те, що її автор був рідним дідусем генерала УПА Романа Шухевича…

Монографію “Гуцулыцина” Володимир Шухевич видав накладом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, першу частину — 1899 року, другу — 1901-го, третю — 1902-го, четверту — 1904-го і п’яту — 1908 року.

Ця праця принесла авторові заслужену славу, мала великий успіх у тогочасному науковому світі і серед широкої громадськості, особливо на Гуцульщині. Позитивно оцінюючи цей п’ятитомник, відомий етнограф й антрополог Федір Вовк писав Шухевичу: “Праця Ваша — результат довголітніх студій, безперечно найкраща із наукового і артистичного погляду із усього, що було досі надруковано про Гуцулів… Ми можемо тепер бути спокійними, що усе-таки маємо докладну монографію хоч однієї з наших земель…”

“Гуцулыцина” В. Шухевича ше за життя автора була високо оцінена його сучасниками. Іван Франко у статті “Огляд праць над етнографією Г аличини в XIX ст.” позитивно оцінив його етнографічну діяльність. Згодом (1902) І. Франко написав німеьцкою мовою розгорнуту рецензію на всі три томи “Гуцульщини”. Він знайомить читачів зі змістом рецензованих томів, коротко розповідає про заняття, звичаї і побут гуцулів, вказує на те, в чому полягає відмінність гуцулів від бойків. І. Франко звертає увагу й на ті факти з життя гуцулів, що випали з поля зору Шухевича. Він розповідає про давній спосіб полювання на ведмедів за допомогою пастки з двох колод (прислуп). У Карпатах дуже часто так називали гори, поля і зустрічаються навіть прізвища. Вони, на думку Франка, залишилися як згадка про полювання. Попри ці та ряд інших дрібних зауважень, Франко , як добрий знавець культури та побуту гуцулів, в цілсгму да позитивну оцінку праці Шухевича.

І через сто років “Гуцулыцина” Шухевича є неперевершеною дослідницькою працею. Вона зазнала понад півстолітіх пересліду­вань радянським режимом — попала в немилість через те, що її автор був рідним дідусем генерала УПА Романа Шухевича…

Цю книгу було перекладено польською мовою й вже 1908 року надруковано у видавництві Львівського природничо-краєзнавчого музею “Muzeum im. Dzieduszyckich” (власність спольщеної граф­ської родини Дідушинських). В цій праці Володимир Шухевич на­магався охопити всі етнографічні особливості Гуцульщини, вникнути в етнографічну глибину прастарих, ще містичних гуцульських вірувань, з’ясувати розвій соціальної структури “скотарської культури” Гуцульщини. Вчений цідходив до проблеми розвою суспільності згідно -з поглядами грецького філософа Платона, викладеними в його творі “Закони”.

Монографією про Гуцульщину професора Шухевича користу­вався, зокрема, український письменник Михайло Коцюбинський, що побував 1905 року на Гуцульщині в родинах ІМна Франка, Івана Труша, Володимира Гнатюка, професора Йосифа Роздольського й професора Шухевича. І тоді він “під голос трембіти” написав свою гуцульську повість під назвою “Тіні забутих предків”.

“Моя праця не є критичною, так як вона тільки групує зібраний матеріал не про те, що ми знаємо про людей, але те, що люд знає і що люд уміє… Мою особисту працю при сій публікації не вважаю за якусь особливу свою заслугу, а лише за довг, виплачений мною гуцульському народові за ті красоти його чудової країни та його власної вдачі, яким я тільки налюбувався”, — так писав про свою книгу автор — Володимир Шухевич.

Запрошені переглянули книжкову виставку ,на якій були представлена література про життя і творчість письменника.

54517834_771851886531018_525265721387646976_n 54175258_771852533197620_799899257577406464_n

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *