This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Графік роботи:

Щоденно: з 9 - до 18 години

Субота, неділя:

з 10 - до 18 години

Понеділок - вихідний день

Остання п'ятниця місяця - санітарний день.

Наші контакти

78200

Івано-Франківська обл.

м.Коломия

бульв. Лесі Українки, 7

тел.(03433) 2-26-55

e-mail: libkolomija@meta.ua

Антін Скороходько. Медицина оберігає людину, а ветеринарна медицина – людство.

Скороходько_Антон_КалениковичПроцес національного відродження можливий лише за умови відновлення історичної пам’яті українського народу, зокрема, про тих світочів нації, які працювали для становлення і розвитку різних галузей української культури і науки, в різних сферах суспільного життя. Багатьох з них ми уже згадали у передачах,увічнили шьсторіттках книги “Нехай не гасне світ науки”. Але не довелося нам торкнутися такої сфери науки, як ветеринарна медицина і розповісти і про її рушіїв, які шукали і знаходили шляхи боротьби з ворогами-невидимками, збудниками гострих епізоотичних та епідемічних захворювань, що буквально знелюднювали села й хутори України, завдаючи непоправних втрат довкіллю і сільському господарству України на кращих у світі чорноземах.

Наша розповідь — про одного із когорти славетних українських ветеринарних лікарів — талановитого вченого, відданого сина Ук­раїни, професора, доктора ветеринарних наук, одного із засновників і перших ректорів Київського ветеринарно-зоотехнічного інститу­ту — Антона Калениковича Скороходька.

Це ім’я не те що широкому загалу сьогодні невідоме, але і фахів­цям ветеринарної медицини мало що говорить. Якщо і є деякі відо­мості про Антона Скороходька в енциклопедичних та довідникових виданнях, то зовсім скупі, як, приміром, в Українській Рядянській Енциклопедії або в “Енциклопедії Українознавства” Володи­мира Кубійовича. В останній подано, що “Скороходько Антін — вчений у галузі зоогігієни, родом з Києва. По закінченні Харків­ського ветеринарного інституту працював земським лікарем, у 1922 — 29 керівник кафедри зоогігієни в Київському ветеринарно­му інституті (1924 — 26 його ректор), пізніше засланий на північ, з 1947 — професор Київського ветеринарного інституту. Праці з питань гігієни та утримання сільськогосподарських тварин. Автор багатьох підручників, з них українською мовою “Основи загальної гігієни сільськогосподарських тварин” (1947)”. Ось і все.

Що за цією короткою новелою? Яка людська доля? У числен­них довідникових матеріалах радянського періоду його ім’я згаду­валося дуже рідко. Лише нещодавно в газеті “Освіта” з’явилася розлога розвідка про Антона Скороходька доцента Національного аграрного університету Віктора Красія “Великомученик з пантео­ну видатних українців”. Гадаю, що студентам аграрних вишів і технікумів цікаво буде відкрити для себе ім’я Антона Калениковича Скороходька.

* * *

Народився Антін Скороходько 13 березня 1883 року в місце­вості, відомій сьогодні всьому світові — містечку Каневі. Батько — міщанин, рільник, швець. Віддав 1902 року малого хлопця до Умані, щоб навчався в школі рільництва та садівництва. Але незабаром Антона виключили за участь у молодіжних революційних бунтах. Тож хлопець подається за межі України аж у Саратовську губер­нію, де було багато українських переселенців. Там він закінчує Маріїнське рільниче училище, захоплюється культурним життям своїх краян, котрі не цуралися українського слова.

А вже 1904 року Скороходько стає студентом Харківського ве­теринарного інституту, одного із найпрестижніших тоді вищих навчальних закладів. Його товаришами по навчанню були такі юнаки, якОлександр Кандибц (у майбутньому — геніальний поет- лірик Олександр Олесь), Василь Корпів-Старий — згодом також знаний письменник. Інститут славився добрими викладачами. Саме в Харкові юнак мав нагоду насолоджуватися співом Михайла Дон­ця — визначного українського оперового співака-баса і театраль­ного діяча. Зазначимо, що Донець почав мистецьку діяльність у 1908 році в російській опері Зіміна. В 1919 році — один із співтворців першої української опери разом із композитором Степовим і акто- ром-солістом Микишею. 1925 року — соліст української опери в Харкові, від 1927 року, після українізації Київського театру опери, безперервно працював у Києві. Розстріляний 1941 року (цих да­них не знайдемо в УРЕ) за відмову евакуюватися при відступі ра­дянських військ із Києва. При надзвичайній силі і діапазоні голосу виконував партії світового репертуару. Голос співака, на думку фахівців, не поступався шаляпінському. Залишив “Театральні спо­гади” (1936).

1905 рік. Хвиля революційних заворушень не оминула і харків­ське студентство. Тож адміністрація інституту двічі відраховувала юнака зі складу студентів за участь у цих заворушеннях. Та жага до знань взяла верх, і 1909 року Скороходько з відзнакою закінчує навчання.

Спершу починає працю на Приладозьких каналах Петербурзь­кого земства. Але поклик долі веде його в Україну, спочатку до Херсонської, а згодом до Київської губернії, де він працює земсь­ким лікарем. У фаховій періодиці друцує півтора десятка статтей. В часі Першої світової війни Скороходько — військовий ветери­нарний лікар у кавалерії Південно-Західного фронту під команду­ванням генерала Корнілова.

По війні Скороходька призначають на посаду лікаря-епізоото- лога, а пізніше — завідувачем ветеринарного відділу Київського губернського земства.

Зазначимо, що епізоотологія — це наука про закономірності виникнення, розвитку і загасання інфекційних хвороб сільсько­господарських тварин та про заходи боротьби з ними. Саме тоді, після буремних подій революції, селами та хуторами мчали хвиля­ми збудники гострих епізоотичних захворювань. Біда, як кажуть, ходить не сама… Вимирала худоба, вимирали цілі села. У ті часи не існувало важливішої ветеринарно-медичної, господарсько-еконо­мічної проблеми, ніж налагодити дійову ефективну систему вете­ринарного обслуговування тваринництва та проведення просвіт­ницької роботи серед населення. Як тут не згадати крилату фразу: “Медицина оберігає людину, а ветеринарна медицина — людство”.

Отож молодий науковець Антін Скороходько, який уже напи­сав низку статей з питань тогочасного тваринництва, береться разом з групою однодумців, представників української ветеринарної науки Василем Королівим-Старим, Олександром Кандибою та іншими за створення ефективно діючої мережі ветеринарно-санітарних служб в Україні.

Про декого з цієї групи однодумців варто сказати тут все-таки кілька слів. Василь Королів-Старий — ветеринарний лікар, письмен­ник, громадський діяч, згодом доцент Української Господарської Академії, автор підручників із зоології та фізіології тварин, роману для юнацтва “Чмелик” та п’єс.

 

Олександр Кандиба (Олесь) — один із видатних українських поетів XX століття, закінчив Харківський ветеринарний інститут, і 1919 року в еміграції, редактор журналу “На переломі” й голова Союзу українських журналістів; його першою збіркою була “З журбою радість обнялась” (1907), наприкінці 20-х років в УРСР вийшло три томи “Вибраних творів”, а згодом це ім’я було заборо­нено.

У ті часи конче потрібні були кваліфіковані кадри. Українське товариство ветеринарних лікарів зініціювало 1918 року питання про організацію ветеринарного профілю. За цю справу активно взявся й Антін Скороходько. Ось віхи реалізації цієї ідеї.

Якщо офіційне відкриття Академії наук сталося 14 листопада 1918 року, а відкриття Київського державного університету цього ж року, то відкриття ветеринарного факультету відбулося лише 1920 року’на базі сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту. Через рік було засновано Київський ве­теринарно-зоотехнічний інститут. Велику, чи не основну роль в діяльності цього інституту відіграв Антін Скороходько: з 1920-го по 1924 рік — він декан ветеринарного факультету, з 1924-го по 1927 рік — ректор інституту, з 1922-го по 1929-й — завідувач ка­федри зоогігієни. До того ж він обіймав кілька керівних посад у Наркомземі УРСР. Слід також відзначити великі заслуги вченого у розвитку української фахової ветеринарно-зоотехнічної терміно­логії. Адже близько 10 літ Скороходько очолював ветеринарно- зоотехнічну секцію Інституту української мови Академії наук, яким керував академік Агатангел Кримський.

Це була золота епоха українського словникарства, що давала підґрунтя для розвитку української наукової мови, а відтак і нау­ки. Але ми знаємо, яким був кінець цієї епохи. Інститут було роз­громлено, а фахівці знищені з тавром українських буржуазних націоналістів.

У квітні 1928 року професор Скороходько завершує роботу над підручником “Гігієна тварин”, який вийшов друком українською мовою 1930 року і був підсумком багаторічної наукової діяльності вченого. *

З’ява книги професора Скороходька була віхою у розвитку науки гігієни в тодішньому Радянському Союзі, адже вона спричинила введення обов’язкового навчального курсу гігієни тварин в усіх ветеринарних і зоотехнічних інститутах. Головним стрижнем у книзі було формулювання засадничих положень гігієни, спрямо­ваних на запобігання захворюванням тварин. Підручник витримав згодом ще три перевидання і сьогодні з точки зору наукового рівня та фундаментальності, доступності викладу залишається непере- вершеним.

1928 року на Київській обласній науково-дослідній станції тва­ринництва Терезине, що під Білою Церквою, Антін Скороходько організовує науковий відділ зоогігієни як експериментальну базу для досліджень на сільськогосподарських тваринах. Недаремно його вважають засновником зоогігієни.

Але в Україні настала пора здійснення масової колективізації, боротьби з куркульством, що згодом обернеться небаченим у світі голодомором. Повсюдно йде викриття шкідників у сільському гос­подарстві, відбувається масове нищення українських патріотич­них сил. У шалі цього полювання на відьом професора Антона Скороходька звинувачують у причетності до Спілки Визволення України, арештовують і як “буржуазного українського націоналі­ста і ворога народу” напередодні нового 1930 року відправляють до Архангельська.

Для видобутку багатств, що їх накопичила природа Півночі, тут ще з початку 30-х років стали організовуватися комбінати, які вели розробку корисних копалин. Відповідно в регіоні мала сформува­тися незнана досі інфраструктура самозабезпечення. Це вимагало створення тваринницьких господарств, що мали виробляти про­дукцію харчування для тамтешнього контингенту — багатотисяч­ної армії політв’язнів та наглядачів, чисельність яких стрімко зро­стала. Вже наприкінці 30-х років сюди масово почали везти при- балтів, українців із західних земель, молдаван, одним словом, тих, кого було “звільнено від буржуазно-капіталістичної експлуатації”. В ці передвоєнні роки почали створювати тваринницькі радгоспи на тисячі голів — також у тамтешніх лісових хащах.

Отож науковий досвід професора Антона Скороходька був ук­рай необхідним для розбудови тваринницького господарства на Півночі. Авторитет ученого був настільки високим, що до нього не посміли застосовувати суворих покарань. Невдовзі професору Антону Скороходьку навіть довірили посаду завідувача відділу зоо­гігієни Північного крайового науково-дослідного ветеринарного інституту у місті Архангельську. З 1932 по 1944 рік він очолює кафедру Вологодського сільськогосподарського інституту і за сумі­сництвом працює у Всесоюзному інституті експериментальної ве­теринарії. Тут, у цих холодних краях, засновник експерименталь­ної зоогігієни працює над другим виданням підручника для вищих навчальних закладів. І все-таки доля виявилася милостивою до вче­ного. В кінці 1944 року 62-річний професор, доктор ветеринарних наук Антін Скороходько отримує довгоочікуваний дозвіл поверну­тися в Україну.

З великою радістю вчений зустрів цю звістку. Але зруйнована війною Україна явилась йому суцільною раною, і це не радувало

 

душу. Треба було відновлювати все спочатку. І Антін Скороходько сповнений планів реорганізувати систему навчально-наукової ро­боти освітніх закладів і практичної підготовки студентів. Він дово­дить на всесоюзних форумах, звертається до владних структур про необхідність створити науковий і методичний заклад при Інсти- тугі експериментальної зоотехнії Академії наук УРСР. Та ідеологи існуючої системи його не чують… Навпаки, витончено тероризу­ють його.

Тож залишилося Антонові Калениковичу реалізовувати свої за­думи в Київському ветеринарному інституті, де він з 1947 року працює завідувачем кафедри зоогігієни. Вчений готує молодих науковців з різних кінців країни, створює свою наукову школу. 1950 року виходить друком останній, найґрунтовніший підручник професора Скороходька “Гигиена сельскохозяйственньїх живот- ньіх”. Згодом книга видається у Польщі, Чехословаччині, Болгарії, Китаї. Здавалося, життя налагоджується, його заслужено люблять і шанують учні, аспіранти поважають як учителя і наукового керів­ника, яким він віддав частину власного серця. У пам’яті багатьох з них він залишився чудовим лектором і світлої душі людиною. Але випробування долі не могли не позначитися на його здоров’ї.

26 лютого 1954 року Антін Скороходько помер на 71 році життя в місті Києві.

Він залишив по собі велику наукову спадщину, написав низку підручників і посібників, своєю працею зміцнював дух нації і віру в те, що сонце надії нашої — мати свою Українську Самостійну Соборну Державу — таки зійде. Нехай же подвижницьке життя Антона Калениковича Скороходька, героїчне і жертовне, буде для нас взірцем великої любові до України.

 

Література:

  1. Красій Віктор. Великомученик з пантеону видатних українців // Освіта. —2003. — 15 —22 жовтня.
  2. -Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. проф. д-р Володимир Ку- бійович. — Молоде життям 1976. — Т. 8. — С. 2871.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *