This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Графік роботи:

Щоденно: з 9 - до 18 години

Субота, неділя:

з 10 - до 18 години

Понеділок - вихідний день

Остання п'ятниця місяця - санітарний день.

Наші контакти

78200

Івано-Франківська обл.

м.Коломия

бульв. Лесі Українки, 7

тел.(03433) 2-26-55

e-mail: libkolomija@meta.ua

Два крила Василя Нагірного

2ш.Василь НагірнийВасиль Нагірний – постать різнобічна й багатогранна творчими виявами. Він – публіцист, краєзнавець та журналіст, автор цікавих, захопливих медійних проектів на ТРК НТК.  Щоправда, назвати Василя На­гірного просто краєзнавцем не мо­жна: різні захоплення були в його житті, різні роботи. Проте най­більшим захопленням ще від дити­нства залишається все ж таки лю­бов до історії свого міста. Саме після спілкування з такими людьми ми­моволі починаєш із сентиментам ставитися до міста, в якому народи­вся і виріс.

В. Нагірний – єдиний на Прикарпатті, є членом трьох Національних спілок: НСЖУ, НСКУ, НСКУ. Член НСЖУ(журналістів) 2000, Всеукраїнського товариства краєзнавців (2006) та Івано-Франківської організації кінематографістів України (2008). Живе і працює в Коломиї.

Нагірний Василь Григорович народився 27 липня 1958 року в  історичній частині Коломиї, в середмісті біля Кляштору. Фактично з дитинства, в прямому значенні слова,  його оточувала історія. Розповіді батьків та сусідів власне й дали хлопцеві поштовх дослі­джувати свій край. То була стара генерація, польські пані, здебі­льшого удовиці, єврейські роди­ни. Він ще застав тих людей, які пам’ятали Поль­щу й Австрію, а старенькі бачи­ли в юнакові вдячного слухача.

“…Найбільший вплив на моє формування мала мама, яка перебула 15 років страшного Сибіру. Вона багато розповідала мені про минулі часи, про свого батька, мого дідуся Олексу, який служив у лейб-гвардії: особистій охороні останнього імператора Франца Йосифа. Дідусь дуже: цим пишався, я пам’ятаю його штрамацькі вуса, рушницю на стіні, незабутні історії з його спогадів…”13

 

А вже десь з 14 років всі по­чуті історії Василь почав нотува­ти. Кожний малюночок, стара банкнота, світлина – всі знахід­ки починали обростати якимось сюжетами.

Після  закінчення  Коломийської  СШ №5 (1975) освоїв технічний фах у ВПУ № 14, пізніше навчання на заочному відділенні Прикарпатського університету.

17

З 1996 р. працював у Коломийській загальноосвітній школі №1 вчителем  трудового навчання, валеології, ОБЖД. Держава дала гідну оцінку педагогічній діяльності Василя Нагірного, у 1999 р. нагороджений грамотою Міністерства освіти України: «За вагомі заслуги в розвитку національної освіти».

Великим поштовхом для Василя Нагірного  була наша незалежність. З кінця 80-их відбувся крутий історичний злам, який вилив назовні лавину невідомої інформації. Розпочались мітинги та маніфестації; він – син репресованих батьків, звичайно, опинився на барикадах. Тоді у Коломиї сформувалась група думаючої свідомої інтелігенції: Андріїшин,  Полатайчук, Машталєр, актори драмтеатру, які були рушіями національного відродження. За роки напрацьовано чимало краєзнав­чих, історико-просвітницьких, дослід­ницьких матеріалів.

Згодом стежка привела Василя у «Коло­мийський вісник», де він був редакто­ром відділу історії, культури і мистецтва. Його матеріали відріз­нялись оригінальністю подачі тих чи інших подій, автора одразу впізнавали за стилем. Паралельно працював у школі, роботи виста­чало, але відчув, що в якийсь момент йому стаю тісно. Якраз тоді директор Національ­ного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття Ярослава Ткачук запросила його до наукової роботи. Від 25 травня 2004 року Василь Нагірний – на посаді наукового працівника Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. о. Й. Кобринського. За  цей час було укладено тематичні монографії з ілюстраціями   «Пам’ятні хрести Коломийщини від найдавніших часів до  половини XX ст.», «Розвідка про побудову Народного дому в Коломиї, в контексті історичних подій  в Галичині 1848-1935р.р.». Підготував ілюстроване дослідження: «Художнє дерево на тлі фрагментів коломийської архітектури». Зібрав фотогалерею: «Народні традиції і обряди Коломийщини (хрестини, весілля, проводи, похорони, Різдвяні і Великодні дійства)». Впорядкував до друку збірник:  «Із закамарків пам’яті: приповідки, прислів’я, приказки, афоризми, крилаті вислови, народна мудрість Покутян». Відзначений керівництвом музею подякою: «За популяризацію музейної справи».  9 червня 2006 р. звільнився з посади.

6

Саме в той час (2003) у Коломиї зародилось «НТК», куди і запросили Василя Нагірного вести кра­єзнавчі програми – й поїхало- покотилося: до ручки й блок­нота додалися телекамера й мікрофон. Довелося попрацю­вати над дикцією, взагалі, над створенням телемедійного іміджу. Починав свої програ­ми з коломийських і навко коломийських історій. Перший фільм був відзнятий про Ратушу. З часом ракурс розширився на район і на всю західну Україну зага­лом. «Немає в Галичині такої ратуші, вежі, дзвіниці, куди б мої ноги не піднімалися, я за­лізав у такі нори й підземел­ля, куди навіть місцеві не залі­зали, – розповідає краєзнавець.

2

 

9

 

3Василь Нагірний з опера­торами ТРК-НТК об’їздив чи не всю Європу.

Робив і 1про­довжує робити свої кінохро­ніки, які мають одну специ­фіку – скрізь на чужинець­ких землях автор намагаєть­ся віднайти й зафільмувати сліди наших видатних зем­ляків. Сце­нарії до них побудовані саме на зібраних за десятиліття матеріа­лах. Фільми Нагірного навіть здобували нагороди на різних Всеукраїнських конкурсах і фестивалях. А, ска­жімо, стрічку про іспанську гра­финю Марію Мастаї де Феретті переклали на іспанську, оскіль­ки вона зацікавила іспанське посольство.

 

 

Так народились проекти «Місто кола — спадок предків», «Червоної Руси підкова золота». Паралельно він видає книги, друкується у наукових збірках, пише сценарії нових фільмів, досліджує давнину вже з телекамерою і мікрофоном. Нині ху­дожня документалістика Василя Нагірного користується шаленою популярністю не тіль­ки серед краян, а й далеко за межами Коломийщини, особливо в тих хто живе далеко й відчуває щемку ностальгію за рідною землею.

Його фільми виборюють найвищі нагороди на різних кінофестивалях, його запрошують презентувати свій доробок у різних куточках України і за кордоном. У кіномитця – по­над три сотні коротких, але дуже густих за змістом і емоціями історико-краєзнавчих фільмів. У них оживають не тільки події чи факти, а насамперед характери, настрої, долі…

Письменницький доробок Василя Нагірного

У поліграфічно­му ж доробку – 15 авторських краєзнавчих книжок, окрім статей в «Енциклопедії  Коломийщини» та науково-публіцистичних збірниках краю, які одна за одною благословлялися на світ, і три книжки на підході.

У Львівському видавництві «Каменяр»  вийшли тематичні статті, поміщені у збірниках «Промисловий та туристичний транспорт», випуск №3 (2004), а також матеріали науково-практичної конференції про редакторку коломийських альманахів міжвоєнного періоду, сенаторку Олену Кисілевську (2005). Брав участь у підготовці до збірника краєзнавчих матеріалів «Коломийська Гуцульщина» (2006). Співавтор літературно-художнього видання «Діл», число 3 (2006), видання матеріалів Всеукраїнського науково-практичної конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження  А. Чайковського «Андрій Чайковський» (2007). Співпрацював над виданням другого тому збірника споминів і статей «Коломия і Коломийщина» – Видання Комітету Коломия Філадельфія – Коломия (2008). Автор низки досліджень у Львівському незалежному культурологічному часописі «Ї» №62 (2010). Співавтор книжки «Безсмертя беркута» (Сторінки життя і творчості корифея Коломийського театру Василя Симчича – 2015). Співавтор збірника матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції присвяченої 775-річчю першої літописної згадки про Коломию (2017), матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Коломия та Покуття у вирі державотворення ЗУНР» (2018).

52b022cbafc447bfe8d8877ae8711894 a91a1ed7dc4248654271e6f309189ba5 2018-02-02_010701 cf04e99c37309336341bc99efbcc5055 nagirnui-240718-2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010 року вийшла перша авторська книжка В. Нагірного «Місто Кола – спадок предків» (телесценарії), далі були: «Александр Kіблер – світло і тіні маестро» (2015), «Від ресторації «Gambrinus» до «Гал-Пруту» (2016), «Мурованка – південні ворота Коломиї» (2016), «Дві долі одного життя» (2016), «Словник маловживаних слів Коломиї та прилеглих сіл» (2016, співавтор – О. Русакова), «Як в Коломиї у футбол грали» (2017), «Там, де сходило сонце імперії» (2017), «Пам’ятні хрести Коломийщини» (2018), «Коломийські весілля – ретроспектива» (2018), роман-есей «Дім на кляшторному узвозі» (2018).

У книжковій серії «Коломийська бібліотека», видавець Валерій Ковтун, побачили світ такі видання авторства В. Нагірного: «Недавні історії давнього міста» (2011), «Коломийський календар історичних дат та персоналій» (2012), «Коломийські променади» (2014), «Мовчазні свідки минулого» (2016).

Нагороди

2005, 2007, 2009, 2011 роках отримав дипломи Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Відкрий Україну» (Київ).

Дипломи лауреата та па’ятні призи Міжнародних Гуцульських фестивалів, та фольклорно-етнографічних фестивалів «Коломийка» за серію авторських відеофільмів.

2007 р. – диплом II ступеня та пам’ятна відзнака Київського міжнародного університету з III Всеукраїнського фестивалю «Молоде телебачення».

2007 р. – диплом лауреата Всеукраїнського журналістського конкурсу на краще висвітлення теми визвольних змагань українського народу в роки Другої світової та з нагоди 100-річчя від дня народження С. Бандери, почесна грамота ОДА.

2009 р. – фільм «Кам’янець на Поділлі» отримав диплом II другого ступеня та пам’ятну відзнаку у номінації «Науково-пізнавальна програма»  на V Всеукраїнському міжнародному фестивалі ім. В. Л. Чубасова (Київ).

2009 р. – Почесна грамота голови ОДА

2010 р. – диплом лауреата літературної премії імені Богдана Бойка в галузі журналістики у номінації «Телебачення».

Фільм «Гвіздець – покутське містечко», здобув диплом II ступеня на VI Всеукраїнському та III Міжнародному фестивалі «Молоде телебачення» в Києві (2011).

2011 р. відзначений пам’ятним призом та дипломом лауреата VII Всеукраїнського фестивалю екранних мистецтв «Дніпро-Сінема» ім. Д. Сахненка.

2013 р. нагороджений відзнакою міського голови Коломиї.

2018 р., як автор телевізійно-документального фільму про ЗУНР у Коломиї, нагороджений ювілейною медаллю Івано-Франківської обласної ради: «100 років Західноукраїнської Народної Республіки».

2019р. – нагороджений медаллю «За заслуги перед Коломийщиною».

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *